ТЭФ

3. Мова та письмо
Для керування великою державою, та веденням ділових паперів, перські царі потребували розвиту систему письменностті. Перси є наступниками культурного спадку старих держав Стародавньго Сходу. Тому вони запозичили клинопис, який вперше був створений у Міжиріччі.
Зовнішній вигляд знаків, вживаних персами, нагадував клинопис вавілонян, проте, звуки вимовлялися інакше. Від словесно-складового письма, де кожне слово, або кожен склад позначалися особливим знаком, перси перейли до системи, близької до алфавіту. Ця, запозичена у мідян напівалфавитна система використовулася при письмі як староперська при палацах Ахеменідів.
Вперше своє письмове оформлення ця мова отримала при Кірі Старшому. Але в різномовній країні було складно користуватися лише одною офіційною мовою. Офіційною була, також, найближча до Персії мова-еламська, та мова головної з передньазіатських областей-вавілонська. А у Єгипті, разом с цими двома, ще й єгипетська.
Здебільшого ці мови використовували у надписах. У розповідях про перемоги Дарія, вирубаним на Бехистонській скелі, у надписах на стінах у царських палацах, на золотих та срібних дошках, що закладали під фундамент при будівництвах, на камʼяних стелах, що будувалися на честь відкриття зрошувальних каналів, та на циліндричних печатках.
В побутових справах міст Вавілонії переважала акадська мова.
Про це свідчить знайдений у Персеполі державний архів. Крім того, у час керування Ахеменідів провідною стала арамейська мова, яка мала широке розповсюдження по країнах Переднього Сходу. Точніше, один з диалектів арамейської, а саме-"арамейське койне".
По-арамейські писали вже не клинописом, а особливим алфавітом фінікійського походження, яке потім отримало поширення далі в Азію. Для письма використовували шкіру, папірус, глиняні черепки. Цей вид фінікійського письма став фундаментом алфавітів декількох азіатських народів.
В Стародавньому Ірані наука не піднялась на ті висоти, яких вона досягла в сусідній Месопотамії. Дух наукового і філософського пошуку пробудився лише в Сасанідський період. З грецької, латинської та інших мов були перекладені важливі роботи. Саме тоді на світ з'явилися Книга Великих Подвигів, Книга чинів Країни Ірану і Книга Царів. Інші роботи цього періоду збереглись тільки в пізнішому арабському перекладі.

8. Монети Персії
Історики припускають, що перші у світі монети зі срібла та золота стали карбувати в Лідії в 7 столітті до н. е.
Перські царі мали монопольне право на чеканку золотих монет, в той час як їх сатрапи теж могли карбувати свої монети, але тільки срібні або мідні. «Місцеві гроші» сатрапів ходили тільки на певній території, в той час як золоті монети перських царів були універсальним платіжним засобом по всій перській імперії і навіть за її межами.
Виникнення грошей. Перші гроші з'явилися в Лідії у VII ст. до н. е. Їх виготовляли з електру — сплаву золота й срібла. Невдовзі грошима почали користуватися по всій Передній Азії.
Дарій І карбував золоті монети — «дарики», вагою 8,4 г. Перські царі мали звичай обдаровувати наречених на весіллі дариками.
Ахеменіди створили казкові запаси золотих монет, викарбуваних у різних сатрапіях.
Після перемоги Александр Македонський запровадив єдину срібну монету для всієї імперії.
Парфяни повернулись до золотої грошової одиниці.